Чого тільки не доводиться побачити під час журналістських мандрів, а особливо у наших Карпатах. Скажімо, є в околицях Рахова, практично в самому географічному центрі Європи, полонина Лиса гора, що височіє понад тамтешньою Тисою.
Так ось — місцеві мешканці, котрі важкою працею заробляють там собі на прожиття, водночас виявляють і чималу винахідливість, аби якось жити й виживати у віддалених карпатських закутках. Отож і народну мудрість "Готуй сани влітку" вони розуміють в буквальному сенсові. Ми були чимало подивовані, коли наші рахівські колеги, везучи нас через цю місцину автівкою, попросили трохи зачекати, бо мали вивантажити по дорозі для своїх знайомих декілька мішків цукру. Подивовані тим, що до найближчої хати в річковій угловині було далеченько.
— І як то вони будуть доправляти отой вантаж? — поцікавився у своїх супутників.
— А зараз побачиш, — пообіцяли колеги.
За кілька хвилин з низовини нам назустріч стрімко надійшов просмолений сонцем місцевий ґазда з дерев’яними саньми, або ж ґринджолами, у супроводі сина. Вправно розмістивши важкі мішки на своєму імпровізованому транспорті, вони стрімко потягнули його до долу. Й за мить були батько з сином вже далеко. В такий спосіб, виявляється, місцеві горяни через відсутність зручного доїзду доправляють до своїх обійсть все їм необхідне — від борошна й аж до придбаної у місті побутової техніки. І це на початку XXI століття! Та що поробиш — таке у нас життя!
Додати відгук: