про нас|RSS
Увійти
Ми у Facebook Ми у Facebook

 

КультОгляд
З днем народження, книго!

Центральна весняна подія культурного життя Дніпропетровщини — вийшла нова книга про славну Петриківку! Ось її вихідні дані: Бєлоусов Є. В. Петриківка — перлина України: ІМА-прес, Дніпропетровськ, 2014.-5000 примірників. 160 сторінок з ілюстраціями.

Новий твір відомого українського письменника цікаво і популярно розповідає про витоки та сьогодення всесвітньо відомого петриківського розпису. Книга розрахована на широке коло читачів.

Вийшла нова книга дніпропетровської письменниці Ольги Кай «Загадать желание»

Світ, сповнений дива, в якому ще живуть русалки, мавки та лісовики, а в небі можна побачити вогняного змія. Світ, в якому дружба перевіряється ревнощами та заздрістю, а скріплюється кров’ю та битвою пліч-о-пліч. Вірність стає найдорожчим скарбом, а любов — неочікуваною нагородою. Цей світ поступово руйнується, переплітаючись з нашим світом, стикаючись із невідомим та байдужим злом. Шириться пустка, виростають чорні скелі замість зниклих міст. Рівновагу порушено, і вже не має значення, хто поклав останній камінець на терези…

Вертеп як засіб проти «святкових буднів»

6 січня на ж/м Ювілейному та 14 січня на Європейському майдані в Дніпропетровську відбулися різдвяні вертепні вистави, організовані співробітниками Інституту суспільних досліджень. У вертепі взяли участь непрофесійні актори — звичайні люди, вбрані в самостійно виготовлені костюми: Діви Марії з немовлям, Янгола, чортів, царя Ірода, Смерті, козаків, Турка, Селянина та ін. Музичну частину святкової вистави підготував дніпропетровський гурт мандрівних дяків «Вертеп».

Міні-виставка художника Івана Труша до Дня Соборності України

До Дня Соборності і Свободи України у Дніпропетровському художньому музеї виставили три картини українського художника-імпресіоніста Івана Труша, який усе своє життя присвятив розвитку українського національного мистецтва.

Архів газети
АФІША ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ГоловнаДруг читача
      ДРУГ ЧИТАЧА      
Олег Романенко: від мишок до кроликів

Олег Романенко: від мишок до кроликів

Автор: Наталія Пасічник.

Творче становлення українського письменника і видавця Олега Романенко прийшлося на двотисячні роки. У 2001 році він ініціював створення мистецької збірної м. Суми «Творче збіговисько "Паркан"», котре успішно функціонує й досі. Олег є упорядником та видавцем збірника віршів поетів-двотисячників «Дві тонни». Разом із письменницею Юлією Бурковською заснував видавничий проект «Маузер», в рамках якого вийшло близько десятка книг сучасних авторів. Про вірші і прозу, появу мікропророків та вплив Інтернету на літературне сьогодення і піде наша розмова.

Олег Романенко

Якщо ти робиш щось справді цікаве, тебе помітять через Інтернет швидше. А якщо ти пишеш щось таке, що краще би замість того працював «на хімії в Черкасах», то потонеш в морі такого самого «шоколаду», який виробляєш сам.

— Олеже, як воно зараз на поетичному фронті? Пишеться?
— Давно слід навчитися якоїсь більш серйозної справи :) Не пишеться. Утім, якби хотілося цим займатись, воно б писалося. Мені часто кажуть, що дарма я покинув поезію. Може, і правду кажуть. Але одного разу мені захотілося рости як людині, а не як поету. Можливо, коли я виросту, у якомусь безтурботному і багатому майбутньому я повернуся до віршування.

— Цитуючи тебе, вірші — це «тренування на мишках»…
— Ага. Принаймні для мене. Мабуть, я не з тих, хто здатний виростити з миші слона. Це вдається небагатьом. Так що мишки залишилися в минулому. Шкода тільки, що моє тренування на кроликах ще досі не закінчене, я вже не кажу про більших тварин.

— А як щодо прози?
— Вчуся :) Читаю книжки «Як писати книжки» :) Мені здається, це допомагає. Хоча, звісно, щоденна робота допомогла би більше. Але у цьому зв’язку я часто згадую слова Олександра Ірванця, котрий одного разу сказав мені: «Жити цікавіше, ніж писати». Ірванець — молодець. Жити таки цікавіше.

— В одному з інтерв’ю ти сказав, що завдяки швидкому розповсюдженню інформації зараз багато геніїв і навіть пророків…
— Яка слушна думка! Справді казав? Думаю, зараз відбувається щось схоже на це. Ви можете просто в Гуглі знайти відповіді на більшість запитань, які у вас виникають по ходу життя. Ці відповіді вже готові, хтось уже винайшов велосипед, і вам не треба робити цього заново. Відповіді дають мікропророки, яких дуже багато. Можливо, ви теж маєте якусь достеменну відповідь на складне запитання? Поділіться нею. І станете мікропророком.

— Як зараз поживає видавництво «Маузер»?
— Воно почиває, а не поживає. Його давно нема. Точніше, воно є, але в історії. Цікавий був досвід. Було кілька успішних і корисних проектів, про які приємно згадати. Щоправда, ми припинили займатися «Маузером» раніше, ніж у нас закінчилися видані нами книжки. Тому якщо комусь захочеться мати нашу продукцію, зв’яжіться зі мною через якусь соцмережу — я подарую.

— А чим дихають теперішні двотисячники? Відчувають за спиною кроки нового покоління?
— Я давно нікого не бачив і не нюхав, чим вони дихають. Але в мене таке враження, що вони відчувають ті кроки не за спиною, а вже на спині.

— Маріанна Кіяновська якось зазначила, що «є письменники оригінальні, цікаві, самобутні, а є — незамінні, присутність яких позначається на долі цілого покоління. Таким був Ремарк. Такими є Забужко, Жадан». Можеш продовжити список?
— Продовжити не можу. Можу його весь замінити. Одним Романом Скибою :) А з закордонки, крім одного Пелевіна, теж більше нікого не назву. Коли стикаєшся з чимось справді передовим, згадки про якісь письменницькі списки навіюють нудьгу. Я їх усіх намагався читати і зазнав поразки :) Разом з тим класика залишається класикою — там немало прекрасних імен.

— Що з прочитаного останнім часом найбільше запам’яталося?
— «Microsoft Manual of Style» :)

— Сучасні автори мають набагато більше можливостей опублікуватися, ніж їхні попередники. Завдяки доступу до Інтернету кожен може запостити свій твір і отримати на нього відгук. Які, на твою думку, плюси і мінуси цієї «свободи слова»?
— Це неймовірний плюс — адже якщо ти робиш щось справді цікаве, тебе помітять через Інтернет швидше. А якщо ти пишеш щось таке, що краще би замість того працював «на хімії в Черкасах», то потонеш в морі такого самого «шоколаду», який виробляєш сам. Хоча Інтернет поки що не надто впливає на кінцевий результат літпроцесу з точки зору «вічності». Справа в тому, що списки класиків в Україні складаються не за критерієм якості творів того чи іншого автора, а зважаючи на те, входив той до якоїсь активної тусовки чи ні. І так і є: коли ми укладали антологію двотисячників «Дві тонни», ми просто брали туди найактивніших літературних комсомольців.

— І насамкінець побажання читачам від Олега Романенка.
— Займіться справою нарешті :)

Наталія Пасічник

«Експедиція XXI» № 11 (137) 2013

         

Відгуки (1):

(10.06.2014, 14:27)

Шановна пані Пасічник, чи не цікавить Вас генеалогія? http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=797

Чи немає у Вас (або Вашого чоловіка, якщо це його прізвище) предків з села Новоселівка, що біля Новомосковську?


Додати відгук:

Ваш відгук: (не більш як 3500 символів. Залишилось: 3500)