про нас|RSS
Увійти
Ми у Facebook Ми у Facebook

 

КультОгляд
З днем народження, книго!

Центральна весняна подія культурного життя Дніпропетровщини — вийшла нова книга про славну Петриківку! Ось її вихідні дані: Бєлоусов Є. В. Петриківка — перлина України: ІМА-прес, Дніпропетровськ, 2014.-5000 примірників. 160 сторінок з ілюстраціями.

Новий твір відомого українського письменника цікаво і популярно розповідає про витоки та сьогодення всесвітньо відомого петриківського розпису. Книга розрахована на широке коло читачів.

Вийшла нова книга дніпропетровської письменниці Ольги Кай «Загадать желание»

Світ, сповнений дива, в якому ще живуть русалки, мавки та лісовики, а в небі можна побачити вогняного змія. Світ, в якому дружба перевіряється ревнощами та заздрістю, а скріплюється кров’ю та битвою пліч-о-пліч. Вірність стає найдорожчим скарбом, а любов — неочікуваною нагородою. Цей світ поступово руйнується, переплітаючись з нашим світом, стикаючись із невідомим та байдужим злом. Шириться пустка, виростають чорні скелі замість зниклих міст. Рівновагу порушено, і вже не має значення, хто поклав останній камінець на терези…

Вертеп як засіб проти «святкових буднів»

6 січня на ж/м Ювілейному та 14 січня на Європейському майдані в Дніпропетровську відбулися різдвяні вертепні вистави, організовані співробітниками Інституту суспільних досліджень. У вертепі взяли участь непрофесійні актори — звичайні люди, вбрані в самостійно виготовлені костюми: Діви Марії з немовлям, Янгола, чортів, царя Ірода, Смерті, козаків, Турка, Селянина та ін. Музичну частину святкової вистави підготував дніпропетровський гурт мандрівних дяків «Вертеп».

Міні-виставка художника Івана Труша до Дня Соборності України

До Дня Соборності і Свободи України у Дніпропетровському художньому музеї виставили три картини українського художника-імпресіоніста Івана Труша, який усе своє життя присвятив розвитку українського національного мистецтва.

Архів газети
АФІША ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Головна ⁄ Точка зору ↓
      ТОЧКА ЗОРУ      
Терапевтичний ефект Майдану

Терапевтичний ефект Майдану

Автор: Володимир Панченко.

Хто брав участь у поминальних акціях захисників Євромайдану, убитих під час подій 18 – 20 лютого, той бачив, як десятки і сотні тисяч людей, чоловіків і жінок, ридали не ховаючи сліз горя від трагічного жалю за хлопцями, із якими вони особисто не були знайомі. Мільйони так само сильно страждали біля телеекранів і комп’ютерів. Багато людей, які всі ці місяці жили подіями онлайн, спеціально приїжджали до Києва, клали квіти, ставили лампадки, а потім «пригадували»;: «Ось отут він біг…»;, «А там він падав…»;, «Тут БТР стояв…»;. Вони говорили як безпосередні учасники й очевидці подій, хоча на момент справжніх військових дій перебували за сотні кілометрів від місця протистояння.

«Експедиція XXI» № 1-2 (139) 2014

      ТОЧКА ЗОРУ      
Фуфайка і вишиванка

Фуфайка і вишиванка

Автор: Володимир Панченко.

29 березня директор Музею Івана Гончара, що у Києві, Петро Гончар відкрив тимчасову виставку в рамках проекту «Етнографічні небилиці», де було представлено український одяг ХХ століття. Заходиш, а експонати — фуфайки, чи куфайки, — так і в транскрипції англійською написано: «fufayka (kufayka)». Музейники десь знайшли оце добро 30-річної і більше давності, яке навіть запах зберігає — запах солярки, перегною і такого іншого. Куфайки різні: є латані, є і модні (такі коротенькі), і зібрані вони з усіх областей України.
У музеї також є постійно діюча виставка «Український одяг ХІХ сторіччя», на якій можна побачити вишиванки, запаски. Не знаю, чи носили вишиванки на роботу в ХІХ сторіччі, а от фуфайку в ХХ носили в селі цілий день, і вдома теж. Але повернімося до виставки. Так на ній цікаво: обійдеш зал по колу, скрізь куфайки висять, а в середині — оті вишиванки, на купу накидані. «Наче концтабір Дахау», —вирвалось у когось. І правда, схоже: навкруги вертухаї (охоронці) стоять, а всередині — місиво з людей.
І підпис під однією куфайкою на стенді: «Коли купували її у однієї старої, то запитали, чи не лишилося якихось старих вишиванок. Ні, каже, все попалила». От так. А куфайку береже.

«Експедиція XXI» № 4 (130) 2013

      ТОЧКА ЗОРУ      
Мільярдер Джим Роджерс: «Українцям не треба сподіватися на справедливість і реприватизацію»

Мільярдер Джим Роджерс: «Українцям не треба сподіватися на справедливість і реприватизацію»

Автор: Володимир Панченко.

Джим Роджерс-молодший — американський інвестор, мільярдер і автор книг. Народився 19 жовтня 1942 року в США, зараз проживає в Сінгапурі. Почав заробляти перші гроші у 5 років, збираючи порожні пляшки, що фанати залишали під час бейсбольних матчів. Після закінчення Єльського університету зі ступенем бакалавра історії в 1964 році та здобуття ступеня бакалавра в галузі філософії, політики та економіки в 1966-му в Оксфорді він отримав свою першу роботу на Уолл-стріт, про що сьогодні говорить як про гримасу долі: тоді не надто популярним було працювати на фінансових ринках, значно перспективнішим вважалось влаштуватися в компанію, що виробляла якусь перспективну продукцію.

«Експедиція XXI» № 4 (130) 2013

      ТОЧКА ЗОРУ      
Україна — на роздоріжжі між Єлисеївським гастрономом та Єлисейським договором

Україна — на роздоріжжі між Єлисеївським гастрономом та Єлисейським договором

22 січня 2013 року на дипломатичному прийомі в Мистецькому Арсеналі в Києві, який організовували разом німецьке і французьке посольства, на перший погляд не було чогось епохального — промови послів, класний виступ вокального гурту «ManSound», німецьке пиво і французьке вино, опозиціонери і деякі представники влади в одному залі з дипломатичними усмішками на обличчях.
Але були і незвичні деталі: під час вступної промови німецький посол говорив французькою, а французький — німецькою. Причому це була хороша вимова, як на українське вухо, то без акценту. У кількох політиків, що стояли поруч зі мною, вирвалось наступне: «Якби на українсько-російському прийомі Путін почав розмовляти українською, а Янукович у відповідь — російською, оце був би фурор». Послу Німеччини трошки за 58 років, а послу Франції — 60. Але вони обидва згадували день підписання Єлисейської угоди, поділившись позитивними враженнями від того пам’ятного дня.

«Експедиція XXI» № 3 (129) 2013

      ТОЧКА ЗОРУ      
Країна, якою керують свині

Країна, якою керують свині

Автор: Володимир Панченко.

Жили-були на фермі тварини, і був у них господар — п’яниця. Він керував фермою дуже погано, тваринам було холодно взимку. А ще господар продавав продукти ферми: молоко, яйця, сир, нічого не залишаючи тваринам, тож вони голодували. А звірі були добрі і простодушні — і Ослик, і Кінь, і Собака-вівчарка. Нарешті тварини вигнали господаря, почали керувати фермою самі і зажили щасливим життям. На них нападали вороги, але звірі відбивали їхні атаки, хоча Собака-вівчарка загинула в одному з боїв. А ще тварини дуже багато працювали.

«Експедиція XXI» № 4 (118) 2012

      ТОЧКА ЗОРУ      
Гомо комп’ютерус. Час настав

Гомо комп’ютерус. Час настав

Автор: Володимир Панченко.

Відомий британський футуролог Ян Пірсон 10 років тому опублікував Прогноз – 2030. На його думку, мало статися наступне: нанотехнології зроблять можливим підключення комп’ютера безпосередньо до людського мозку на молекулярному рівні, що, в свою чергу, дозволить «скидати на диск» свою свідомість. Звичайно, футурологи не можуть точно передбачати майбутнє, але Пірсон вже довів свої здібності: з опублікованих ним у 1991 році «пам’ятних дат майбутнього» 85 % прогнозів виявилися правдивими. Серед точно передбаченого — поява таких екзотичних винаходів, як робокішки і робособаки, а також цілком звичний сьогодні для Токіо та інших провідних мегаполісів громадський транспорт без водіїв.
Що ж, давайте візьмемо на віру його твердження і поміркуємо, що станеться в 2030 році, коли людство буде напряму підключене до мережі. Якими будуть принципи поведінки, чи це вже буде повна «Матриця»? Як людина, що займається економічними стратегіями, я б хотів також зрозуміти, чи будуть спрацьовувати стандартні підходи? Якими будуть споживацькі настрої людини? Давайте пофантазуємо. А в принципі — поплануємо, оскільки 2030 дуже близький, вже з’явилися нові технологічні підтвердження теорії, а отже…

«Експедиція XXI» № 2 (116) 2012

      ТОЧКА ЗОРУ      
ПОЛІТКОРЕКТНИЙ КАНІБАЛІЗМ

ПОЛІТКОРЕКТНИЙ КАНІБАЛІЗМ

Автор: Володимир ПАНЧЕНКО.

Чудо-винахід Стіва Джобса iPhone крім користування мейлом та різними іншими цікавими примочками дає можливість приймати Інтернет-радіо. Кілька днів тому, слухаючи Бі-Бі-Сі (British Brodcasting Corporation, ВВС), я почув дуже дивну інформацію, яка мене просто шокувала.
Двоє ведучих голландського телешоу «Піддослідні свинки» Денніс Сторм і Валеріо Зено в ефірі своєї телепередачі спробували по шматочку м’яса один одного — просто так, заради інтересу. Перед ефіром вони перенесли невеликі операції з вирізання шматочків плоті з сідниць і з живота. Після цього м’ясо було просмажене, і ведучі з’їли його в студії.

«Експедиція XXI» № 9 (111) 2011

      ТОЧКА ЗОРУ      
МІКРОСХЕМИ ТА БОЛТИ ЯК ЗАСІБ ВИЖИВАННЯ У ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ

МІКРОСХЕМИ ТА БОЛТИ ЯК ЗАСІБ ВИЖИВАННЯ У ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ

Автор: Володимир ПАНЧЕНКО.

Японія вміла вражати і захоплювати завжди. Але на відстані — по їхній електроніці, машинах, книгах про своєрідну систему менеджменту та самурайських фільмах важко зрозуміти, як саме вони досягають досконалості.
Дещо більше інформації можна отримати під час поїздок, особливо якщо вони організуються якраз з такою метою — трохи підняти завісу незрозумілості. Нещодавно я приєднався саме до такої групи, побувавши в 10 різних японських компаніях.

«Експедиція XXI» № 11 (113) 2011

      ТОЧКА ЗОРУ      
ТЕРМІНОВО ВВЕДЕМО ДРУГУ ДЕРЖАВНУ МОВУ?!

ТЕРМІНОВО ВВЕДЕМО ДРУГУ ДЕРЖАВНУ МОВУ?!

Автор: Володимир ПАНЧЕНКО.

Коли говорять про двомовність в Україні, частіше за все пропонують зробити державними мовами українську і російську, або, в залежності від регіону, зробити десь офіційною мовою українську, а десь — російську. Але тоді заради справедливості виникають питання щодо татарської, румунської, угорської мов, а також частково білоруської. Ці мови теж мають право звучати на територіях, де населення розмовляє ними. Однак це прямий шлях навіть не до федералізму, а до сепаратизму. Різниця між першим і другим в тому, що федералізм — це форма організації держави, яка передбачає комфортне спільне проживання на її території різних народів. А от сепаратизм — це прагнення етносу до відокремлення (від англійського separate — відділяти). Часто наступним кроком є створення окремої держави або приєднання до іншої. Як це не парадоксально, в України у нинішніх умовах сепаратизм пов’язаний не з активністю національних груп. Опитування показують, що попри часом відверту ненависть до усього українського певної частини населення окремих територій, для них не йдеться про прагнення від’єднання від України і приєднання, наприклад, до Росії. Так, це не є метою російськомовного населення Криму. Та і геополітична поведінка нашої північної сусідки також свідчить про те, що її цікавить не приєднання окремих українських анклавів — це шлях до глобальної дестабілізації, яка Росію не влаштовує, — необхідна мирна інтеграція України до великої імперії загальним цілим, на правах Малоросії. Чи влаштовує це незалежну Україну, окреме питання, але ми сьогодні про сепаратизм і двомовність. Інший же геополітичний гравець — Румунія — незважаючи на меншу, ніж у Росіі, потужність, може створювати значно більші сепаратистські проблеми. Ідеологи цих процесів хочуть не створення якоїсь Румунської України, а цілком свідомо ведуть до формування території на Буковині, яка б приєдналося до Румунії. На відміну від позиції Росії, котра, як правило використовувала скандальних політиків — Затуліна, Жириновського чи Лужкова для озвучування сепаратистських заяв, Румунія промовляє з офіційних трибун. Ця країна свого часу визнала кордони України, перш за все тому, що інакше вона не могла б вступити до НАТО, однак в 2008 році президент Румунії Траян Бесеку говорив про можливість дивного територіального обміну: за визнання права України на Придністров’я остання повинна віддати Південну Бесарабію і Північну Буковину.

«Експедиція XXI» №7 (109) 2011

      ТОЧКА ЗОРУ      
«НЕ В ДЕНЬГАХ СЧАСТЬЕ, А В ИХ КОЛИЧЕСТВЕ»

«НЕ В ДЕНЬГАХ СЧАСТЬЕ, А В ИХ КОЛИЧЕСТВЕ»

Автор: Володимир ПАНЧЕНКО.

Нам часто кажуть, що людина духовна не повинна прагнути до багатства. Інші заперечують це твердження і в якості антитези висловлюють думку, що духовним неможливо задовольнитися і треба мати матеріальні блага, оскільки саме вони зможуть дати людині все, що їй потрібне. І з того, і з іншого боку наводяться переконливі аргументи. Усі висловлюють правильні думки і не можуть переконати один одного. Колись у статі «Ковбаса чи мова?» (http://www.exp21.com.ua/standpoint/89-2.htm) я вже писав, що духовність та культура не вступають у протиріччя з матеріальним, що суспільство — це єдиний організм, в якому, як і в людському тілі, різні системи органів не повинні ворогувати між собою і суперечити один одному. Але зараз я хотів би подивитися на проблему духовного та матеріального трохи з іншого боку.

«Експедиція XXI» №6 (108) 2011

Сторінки:1|2|3|4|5|›››