про нас|RSS
Увійти
Ми у Facebook Ми у Facebook

 

КультОгляд
З днем народження, книго!

Центральна весняна подія культурного життя Дніпропетровщини — вийшла нова книга про славну Петриківку! Ось її вихідні дані: Бєлоусов Є. В. Петриківка — перлина України: ІМА-прес, Дніпропетровськ, 2014.-5000 примірників. 160 сторінок з ілюстраціями.

Новий твір відомого українського письменника цікаво і популярно розповідає про витоки та сьогодення всесвітньо відомого петриківського розпису. Книга розрахована на широке коло читачів.

Вийшла нова книга дніпропетровської письменниці Ольги Кай «Загадать желание»

Світ, сповнений дива, в якому ще живуть русалки, мавки та лісовики, а в небі можна побачити вогняного змія. Світ, в якому дружба перевіряється ревнощами та заздрістю, а скріплюється кров’ю та битвою пліч-о-пліч. Вірність стає найдорожчим скарбом, а любов — неочікуваною нагородою. Цей світ поступово руйнується, переплітаючись з нашим світом, стикаючись із невідомим та байдужим злом. Шириться пустка, виростають чорні скелі замість зниклих міст. Рівновагу порушено, і вже не має значення, хто поклав останній камінець на терези…

Вертеп як засіб проти «святкових буднів»

6 січня на ж/м Ювілейному та 14 січня на Європейському майдані в Дніпропетровську відбулися різдвяні вертепні вистави, організовані співробітниками Інституту суспільних досліджень. У вертепі взяли участь непрофесійні актори — звичайні люди, вбрані в самостійно виготовлені костюми: Діви Марії з немовлям, Янгола, чортів, царя Ірода, Смерті, козаків, Турка, Селянина та ін. Музичну частину святкової вистави підготував дніпропетровський гурт мандрівних дяків «Вертеп».

Міні-виставка художника Івана Труша до Дня Соборності України

До Дня Соборності і Свободи України у Дніпропетровському художньому музеї виставили три картини українського художника-імпресіоніста Івана Труша, який усе своє життя присвятив розвитку українського національного мистецтва.

Архів газети
АФІША ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Головна ⁄ Історія свідчить ↓
      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
Музей Хреста і фронти ідеології

Музей Хреста і фронти ідеології

Автор: Павло Дінець.

Рік тому на Дніпропетровщині відкрився публічний доступ до першої й найбільшої в Україні та СНД колекції одного із найвизначніших символів християнської віри.

«Експедиція XXI» № 1-2 (139) 2014

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
Радянська доля «сухого закону»

Радянська доля «сухого закону»

Автор: Кирило Недря.

Як може згадати уважний читач, в жовтневому номері ми вже писали про історію виникнення «сухого закону» в Російській імперії та міфу, який обґрунтовував його введення. Зважаючи на інтерес аудиторії до цієї теми, ми б хотіли продовжити власні роздуми з теми, але вже щодо радянського періоду історії «братніх» народів.

«Експедиція XXI» № 12 (138) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
Суперечливий Махно (продовження)

Суперечливий Махно (продовження)

Автор: Тетяна Цимлякова.

Махновці після жорстоких боїв з денікінцями відступили в контрольований українськими військами район Умані. 20 вересня 1919 року у Жмеринці була підписана військова угода Махна з Симоном Петлюрою — Головним отаманом військ УНР про спільну боротьбу з Денікіним, надання махновським загонам зброї та можливості розміщення їх хворих і поранених (понад 3 тисячі осіб) по шпиталях.

«Експедиція XXI» № 11 (137) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
Суперечливий Махно

Суперечливий Махно

Автор: Тетяна Цимлякова.

На початку ХХІ століття ми, вдивляючись в минуле, згадуємо історичні події та особистості, що найбільше вразили нас своїми діяннями і надовго закарбувалися в пам’яті. Однією з таких видатних постатей судилося стати нашому земляку з Гуляйполя Нестору Івановичу Махну, знаному анархісту і революціонеру, ватажку повстансько-селянського руху на півдні України початку ХХ століття, талановитому військовому полководцю, який неодноразово демонстрував прославленим червоним командирам, як перемагати меншими силами.
Махно є легендарною особою, про яку і досі складають легенди, а в далекому 1919 р. навіть частина Катеринославської губернії прозивалася «Махновією». Одні стверджують, що він був заговорений, тому смертоносні кулі його не брали, хоча «батько» повстанців був 12 разів поранений. Інші вважають, що він таки мав екстрасенсорні здібності, адже йому підкорялися і йшли за ним в пекло боїв 40-50 тисяч чоловік. На думку психологів, Нестор Іванович належав до екзальтовано-демонстративного типу особистості з яскраво вираженою акцентуацією характеру. Це підтверджують його палке бажання бути на видноті, постійно відігравати провідну роль серед людей, авантюрність поведінки, підвищена емоційність і схильність до імпульсивних, не завжди продуманих дій.

«Експедиція XXI» № 11 (137) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      

Ще у 60-х роках XVIII сторіччя козацький зимівник Кривий Ріг був переведений у розряд військових слобід, одночасно отримавши податкові пільги та звільнення від певних повинностей як місце розселення частини Бузького козацького війська.
На 1785 рік у військовій слободі мешкало 204 чоловіки і 165 жінок. Ці люди, крім обов’язкової військової підготовки (бо більшість з них були приписані до Бузького козацького війська), займались сільським господарством, рибальством, найбільш заможні — чумакували. «Нижче миса (Кривий Ріг. — О. Ж.) знаходиться долина із струмком, що тут Береговатою балкою називається, в березі якої копають білу і червону дуже тонку глину, котру тут вживають для фарбування печей і хат. Глина ця, висохнувши, хоч і бруднить, однак відмивається не скоро…»
Цю цитату взято із звіту ад’юнкта Петербурзької Академії наук В. Ф. Зуєва, який у 1781–1782 роках цілеспрямовано та ґрунтовно вивчав Криворіжжя. Він же вказує на те, що на правому березі річки Саксагань були розташовані поштова станція та будинок для приїжджих, а на лівому мешкав маркітант.

«Експедиція XXI» № 10 (136) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
«Сухий закон» у царській Росії та його «революційні» результати

«Сухий закон» у царській Росії та його «революційні» результати

Автор: Кирило Недря.

Процес історичного розвитку будь-якого суспільства характеризується виникненням, а в подальшому і укоріненням у масовій свідомості певних міфів (принаймні якщо вони самі себе не зживають). На одному з таких феноменів мені б і хотілося спинитися у своїх роздумах.
Майже кожен мешканець України, Росії чи то інших держав колишнього СРСР переконаний, що наші нації є одними з найпитущих у світі, але, що набагато гірше, сталим є і переконання у тому, що так було завжди, і це вже сприймається як риса нашої ментальності, така собі традиція. Окрім того, такі оцінки вже є певним стереотипом щодо нас, сформованим у свідомості світового співтовариства.
Відкинувши всі психологічні моменти формування, просування і підтримання цього міфу на сучасному етапі, а також питання моральної і політичної відповідальності за це, спробуємо його спростувати завдяки суто історичним фактам.

«Експедиція XXI» № 10 (136) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      

Він міг стати зятем цареві

Автор: Микола Чабан.

Сто років тому, в 1913 році переможцем із стоверстового кінного пробігу вийшов наш земляк, 22-річний молодий офіцер Дмитро Малама. Перемогу йому принесла кобила з дивним ім’ям Коньяк… Однак радість молодого офіцера від перемоги була коротка: невдовзі спалахнула Перша світова, а потім і революція. Так що жити йому залишалося всього шість років. Але ці роки вмістили багато чого. Його молоде життя, висловлюючись словами Анни Ахматової, било в усі дзвони. Якби не революція, можливо, він міг би стати зятем самого царя…

«Експедиція XXI» № 9 (135) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      

Як скорочували стенографа, або Стенографія — дзеркало демократії?

Автор: Микола Чабан.

6 грудня 1882 року Катеринославське губернське земське зібрання на черговій сесії ухвалило: незначною більшістю 14 проти 13 голосів стенографічних звітів не друкувати і суму на це з цього § виключити. Так закінчилася семирічна робота спеціально запрошеного стенографа щодо складання найдокладніших стенографічних звітів у губернському і повітовому земствах. Рішення не друкувати стенографічних звітів можна розглядати як наслідок наступу реакції 1880-х років. Крихка гласність згорталася… Але привід, як водиться, був цілком слушний: треба в бюджеті скорочувати зайве. Тому й видання місцевої земської газети було визнано невчасним. (Вона почне виходити лише в 1915 році, напередодні п’ятдесятиріччя земства, під час Першої світової війни. А тоді це було своєчасно?) Гласність виявилася занадто витратною. І все ж були боязкі спроби відгукнутися на це під час тієї ж сесії.

«Експедиція XXI» № 5 (131) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
Якуб-ага, або Важко бути росіянином

Якуб-ага, або Важко бути росіянином

Автор: Владислав Грибовський.

У будинку німецького вченого Петера Симона Палласа, що відзначився на російській службі й після 1783 року оселився у Сімферополі, стався неабиякий переполох. Син колезького радника Якова Рудзевича, Костянтин, наречений доньки Палласа, на щось образився під час гри в карти. На лихо, тієї ж миті до кімнати ввійшов молодий кримськотатарський мурза, який вже мав чин російського офіцера; він по-дружньому тицьнув Костянтина в плече і мовив: «Здоров був, брате!» І це ще більше обурило роздратованого молодика, котрий слово «брат» сприйняв як принизливий натяк на своє татарське походження, старанно приховуване за щойно набутим лиском росіянина-дворянина. Шаленіючи, він налетів на свого кривдника, зніяковілого від несподіваного нападу його люті; втім наречена утримала майбутнього чоловіка від бійки. Не наважуючись вихлюпнути і на неї своє оскаженіння, Костянтин узяв її хустку і вийшов з кімнати, щоби, мовляв, витерти своєї зопріле чоло. Та більше не повернувся: приїхавши додому, він кілька разів увігнав кинджал собі в груди, кров витер тією ж хусткою, котру запечатав у пакунок, і відрядив з ним свого служника, щоби повернути нареченій те, що їй належить, і, в такий спосіб, виказати всю глибину її неправоти. Незабаром він помер, скривджений і незрозумілий…

«Експедиція XXI» № 5 (131) 2013

      ІСТОРІЯ СВІДЧИТЬ      
Кримські дороги Шарля-Клода де Пейссонеля

Кримські дороги Шарля-Клода де Пейссонеля

Автор: Владислав Грибовський.

Шарль-Клод де Пейссонель (1727–1790) був помітною людиною свого часу. Французький дипломат з багаторічним досвідом роботи в Османській імперії, вчений-ерудит — у тому сенсі, в якому взагалі можна говорити про інтелектуалів-просвітителів, не обтяжених науковою спеціалізацією, — він належав до числа тих, хто впливав на формування стійких уявлень західних європейців про країни ближнього для них Сходу і не зовсім близької Східної Європи. У Російській імперії він здобув популярність як автор об’ємного трактату про торгівлю на Чорному морі, який і до цього часу залишається першокласним джерелом з історії Кримського ханства.

«Експедиція XXI» № 4 (130) 2013

Сторінки:1|2|3|4|5|›››