про нас|RSS
Увійти
Ми у Facebook Ми у Facebook

 

КультОгляд
З днем народження, книго!

Центральна весняна подія культурного життя Дніпропетровщини — вийшла нова книга про славну Петриківку! Ось її вихідні дані: Бєлоусов Є. В. Петриківка — перлина України: ІМА-прес, Дніпропетровськ, 2014.-5000 примірників. 160 сторінок з ілюстраціями.

Новий твір відомого українського письменника цікаво і популярно розповідає про витоки та сьогодення всесвітньо відомого петриківського розпису. Книга розрахована на широке коло читачів.

Вийшла нова книга дніпропетровської письменниці Ольги Кай «Загадать желание»

Світ, сповнений дива, в якому ще живуть русалки, мавки та лісовики, а в небі можна побачити вогняного змія. Світ, в якому дружба перевіряється ревнощами та заздрістю, а скріплюється кров’ю та битвою пліч-о-пліч. Вірність стає найдорожчим скарбом, а любов — неочікуваною нагородою. Цей світ поступово руйнується, переплітаючись з нашим світом, стикаючись із невідомим та байдужим злом. Шириться пустка, виростають чорні скелі замість зниклих міст. Рівновагу порушено, і вже не має значення, хто поклав останній камінець на терези…

Вертеп як засіб проти «святкових буднів»

6 січня на ж/м Ювілейному та 14 січня на Європейському майдані в Дніпропетровську відбулися різдвяні вертепні вистави, організовані співробітниками Інституту суспільних досліджень. У вертепі взяли участь непрофесійні актори — звичайні люди, вбрані в самостійно виготовлені костюми: Діви Марії з немовлям, Янгола, чортів, царя Ірода, Смерті, козаків, Турка, Селянина та ін. Музичну частину святкової вистави підготував дніпропетровський гурт мандрівних дяків «Вертеп».

Міні-виставка художника Івана Труша до Дня Соборності України

До Дня Соборності і Свободи України у Дніпропетровському художньому музеї виставили три картини українського художника-імпресіоніста Івана Труша, який усе своє життя присвятив розвитку українського національного мистецтва.

Архів газети
АФІША ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ГоловнаКіно
      КІНО      
Тіні забутого кіно: ще одна спроба українського трилеру

Тіні забутого кіно: ще одна спроба українського трилеру

Автор: Віктор Іванов.

Український кінематограф, як то кажуть, швидше живий, аніж мертвий: стрічки вітчизняного виробництва час від часу займають якісь місця на міжнародних кінофестивалях, а потім обмеженим показом демонструються в Україні, і зацікавлена публіка обговорює їх у кулуарах кінотеатрів. Але масовий глядач ходить на американське, європейське і російське кіно, те, яке зі спецефектами, відомими акторами і атмосферою легкого відпочинку. Спроби випустити на екран щось подібне українського виробництва останнім часом постійно робить режисер Любомир Левицький, автор «першого українського трилера» під назвою «Штольня», кримінальної комедії «Ломбард» і найголоснішої української прем’єри останніх років «Тіні незабутих предків», яку в Дніпропетровську красиво і з розмахом презентували в кінотеатрі «Правда-кіно».

Прямуючи на показ нового фільму Левицького, я щиро сподівався, що не побачу ще одну «Штольню», яка була досить грубо скопійованим з американських стандартів «шкільного» трилеру опусом без задовільного сюжету і хоч якоїсь акторської гри. Трейлер «Тіней незабутих предків» м’яко натякав на те, що режисер не відступається від своїх звичок, але цього разу має трішки більший бюджет. Про наявність бюджету говорила і серія пишних презентацій у найбільших містах України — наприклад, до Дніпропетровська привезли майже весь акторський склад разом із режисером та продюсером. Гості VIP-прем’єри мали змогу сфотографуватися із симпатичними акторами, взяти участь у іграх і веселих конкурсах, і взагалі, приємно провести час. Впевнений на 90 відсотків, що саме масштабна PR-кампанія і забезпечила «Тіням» більшу частину нечуваних для України касових зборів, якими наразі так пишається знімальна група. Також на популярність фільму зіграла цікавість — що ж там наші такого назнімали? Були, напевне, і такі глядачі, які попрямували в кінотеатр, зачувши знайому назву… але з класичним романом Миколи Коцюбинського і видатним фільмом Параджанова «Тіні незабутих предків» не мають нічого спільного.

Переповідати сюжет витвору Левицького немає сенсу, адже як такий фільм є компіляцією з класичних і сучасних голлівудських трилерів, комедій та фільмів жахів. Запозичене майже все — від стандартного для молодіжних «хоррорів» переліку головних персонажів до однієї з фінальних «магічних» сцен, яку ми бачили ще у 1993 році в фільмі «Чорнокнижник 2: Армагеддон». В центрі створеного командою Левицького «вінегрету» - смачний буряк, який у схвальних рецензіях захоплено кличуть «українським колоритом та фольклором». Насправді ж ніякого карпатського або хоча б «шароварного» колориту у фільмі не знайти. Мольфар Таратута бігає лісом точно як перевертень Джейкоб із «Сутінків» (довідка - над «Тінями» працював замовлений в США оператор, останньою роботою якого є саме ця містична сага), Головний Демон Карпат Арідник (за словником Грінченка то є звичайний чорт) виглядає близнюком нечисті з серіалу «Баффі — винищувачка вампірів», а на лекціях у своєму дуже американському на вигляд коледжі десь у Прикарпатті герої вивчають не слов’янську міфологію, а модні скандинавські руни. Виходячи з залу, я почувався дещо обманутим: нібито я замовив у цьому пишному, прикрашеному рушниками і згардами ресторані крумплі з баношем, а отримав відро звичайнісінького поп-корну.

Втім, цільова аудиторія, тобто студентська молодь, загалом фільм Любомира Левицького оцінює схвально. Цьому є поважна причина: ми занадто довго чекали дійсно якісного українського кіно, яке здатне конкурувати із західними зразками. На жаль, поки що рано казати, що дочекалися, але деякі плюси «Тіні незабутих предків» все ж мають. До принад цього фільму можна віднести сильне музичне оформлення від декількох популярних гуртів, непогані візуальні ефекти, акторів, на яких приємно дивитися, і професійну операторську роботу Марка Еберлі. Що ж, зачекаємо на дійсно український і при тому сучасний фільм… ще якийсь час.

Віктор Іванов

«Експедиція XXI» № 11 (137) 2013

Додати відгук:

Ваш відгук: (не більш як 3500 символів. Залишилось: 3500)